Біль у суглобах

Адгезивний капсуліт плеча «заморожене плече»

Захворювання пов'язане з патологією капсули плечового суглоба, яка через хронічне рецидивуюче запалення потовщується. Сама капсула плечового суглоба зазнає рубцевих змін, зменшується її еластичність та обмежується об'єм рухів у суглобі.

Основними симптомами адгезивного капсуліту є біль і скутість, які ускладнюють рухи плеча. Біль може посилюватися вночі та порушувати сон. Виділяють три стадії захворювання:

1. Больова стадія (стадія «заморожування»). На цій стадії при рухах у плечовому суглобі виникає біль, іноді дуже сильний, що призводить до різкого обмеження рухливості плеча. Стадія триває від 6 до 9 місяців.

2. Стадія скутості (злипання). Біль може зменшитися, але скутість плеча посилюється. Рухи плеча стають більш обмеженими, складніше виконувати повсякденну роботу. Ца стадія триває 4–12 місяців.

3. Стадія вирішення («розморожування»). Біль поступово вщухає, відновлюється рухова функція. Тривалість цієї стадії — від 6 місяців до 2 років.

Для діагностики адгезивного капсуліту зазвичай достатньо огляду пацієнта та вивчення анамнезу. У деяких випадках лікар може направити пацієнта на рентгенографію або УЗД, щоб виключити інші захворювання, такі як артрит або пошкодження обертальної манжети плечового суглоба.

Особливості лікування за стадіями:

На першій стадії застосовується медикаментозне лікування, ін'єкції протизапальних та знеболювальних препаратів або медикаментозні блокади кортикостероїдів (гормональних препаратів) у тригерні точки. Спеціально розроблені вправи та мануальна терапія сприяють покращенню рухливості та зменшенню болючості суглоба.

На другій стадії лікування спрямоване на відновлення рухливості. Лікарі використовують техніки масажу та мануальної терапії для підвищення гнучкості суглоба та розслаблення м'язів.

На третій стадії терапія орієнтована на повне відновлення та повернення до нормальної повсякденної активності. Лікар призначає спеціальні фізичні вправи, щоб зменшити слабкість і відновити повний об'єм рухів у суглобі.

Ефективним при цьому захворюванні є застосування ударно-хвильової терапії (УХТ). Курси лікування призначаються з перервами та комбінуються з текар-терапією та ультрафонофорезом. Кількість курсів індивідуальна і залежить від стадії захворювання, але в будь-якому разі вчасно розпочате лікування приводить до покращення стану і навіть до повного одужання пацієнта.

Пошкодження обертальної манжети плеча

Обертальна (ротаторна) манжета плеча включає надостний, підостний, малий круглий і підлопатковий м'язи, які разом із трицепсом і біцепсом плеча допомагають стабілізувати головку плечової кості в суглобовій западині лопатки під час рухів із підйомом рук вище голови. При пошкодженні обертальної манжети плеча пацієнт скаржиться на біль у плечовому суглобі, обмеження рухів; біль може поширюватися в ліктьовий суглоб. Характерною є поява нічного болю.

Схильність до перенапруження обертальної манжети мають особи, чия діяльність пов'язана з певними навантаженнями (метання, плавання, підняття ваги, ігрові види спорту з ракеткою; зустрічається у вчителів, які пишуть крейдою на дошці, у малярів, які фарбують стіни тощо). Також патологія часто зустрічається у людей після 50 років із дегенеративними змінами в сухожилках та інших структурах плеча.

Пошкодження обертальної манжети плеча може бути пов'язане з травматичним ураженням сухожилків м'язів. При цьому розвивається тендиніт (запалення сухожилків). Сухожилки можуть бути запаленими, а також мати надриви або разриви окремих волокон. Діагностика проводиться за допомогою ультразвукового обстеження (УЗД) або МРТ. Після обстеження призначають консервативне або оперативне лікування.

Консервативне лікування показане при часткових пошкодженнях, коли є надія на відновлення функції. Воно включає іммобілізацію плечового суглоба спеціальною пов'язкою (ортезом), медикаментозні ін'єкції протизапальних, знеболювальних препаратів або медикаментозні блокади кортикостероїдів (глюкокортикоїдів пролонгованої дії) у тригерні точки. Фізіотерапевтичне лікування: фонофорез знеболювальних препаратів, текар-терапія, ударно-хвильова терапія. Хороший результат консервативного лікування відзначається у 50% хворих.

Оперативне лікування: Якщо консервативна терапія протягом 2–3 місяців не дає успішного результату, постає питання про хірургічне втручання. Операція проводиться одразу при значних розривах та важких травмах. Після операції необхідне носіння спеціальної фіксувальної пов'язку.

Після операції призначається спеціальна програма реабілітації. Вона включає комплекс лікувальної гімнастики та фізіотерапевтичне лікування: магнітотерапію, ультразвукову терапію з фонофорезом лікарських засобів, електролікування (електроміостимуляцію). Фізіотерапія зменшує біль і набряк у прооперованому плечі, запобігає утворенню спайок і рубців, сприяє кращому загоєнню.

Ми проводимо як консервативне лікування пошкоджень обертальної манжети плеча, так і реабілітацію після оперативного втручання.

Кальцифікуючий тендиніт

Кальцифікуючий тендиніт — поширене захворювання плеча, що характеризується накопиченням кристалів гідроксіапатиту кальцію в товщі сухожилків ротаторної манжети плечового суглоба. Належить до дегенеративно-запальних уражень сухожилків (тендиніти, тендинози).

Основними симптомами кальцифікуючого тендиніту плеча є біль при підйомі руки та його помітне посилення ночами, а також обмеження амплітуди рухів у плечовому суглобі через біль. Больові відчуття виникають без очевидних травм. Головними причинами можуть бути надмірне навантаження та недостатність кровообігу в обертальній манжеті плеча. Якщо кальцифікуючий тендиніт охоплює все сухожилок, то над суглобом може виникнути невелика припухлість, почервоніння шкірних покривів та підвищення місцевої температури.

Окрім клінічного огляду та тестування рухів у плечовому суглобі, призначається додаткове обстеження: рентгенографія, УЗД плечового суглоба та навколосуглобових тканин, МРТ суглоба.

Лікування кальцифікуючого тендиніту плечового суглоба може бути консервативним та оперативним. Наразі серед консервативних методів найбільш ефективним вважають метод ударно-хвильової терапії. Поєднання ударно-хвильової терапії, текар-терапії та мануальної терапії допомагає знизити біль, а також відновити рухливість суглоба у більшості випадків.

Ахіллодинія

Ахіллодинія — це біль в ахілловому сухожилку, який виникає при ахіллобурситі або ахіліті. Ахіллобурсит — це запалення синовіальної сумки ахіллового сухожилка, а ахіліт — запалення самого сухожилка. Біль найчастіше локалізується в місці прикріплення сухожилка до п'яткової кістки, може відчуватися по задній поверхні гомілки та в литкових м'язах. Ходьба або рухи у гомілковостопному суглобі посилюють біль, у стані спокою він вщухає.

Серед методів лікування дуже ефективною є ударно-хвильова терапія (УХТ). Вона допомагає швидко позбутися болю, покращує кровообіг, розм'якшує фіброзні ущільнення. Проводиться від 5 до 7 процедур залежно від причини захворювання.

Синдром зап'ястного каналу (карпальний тунельний синдром)

Синдром зап'ястного каналу належить до туннельних синдромів. Тунельні синдроми (тунельні невропатії) — це група уражень периферичних нервів внаслідок їхнього здавлення (компресії) в кістково-м'язових каналах хронічно запаленими навколишніми тканинами.

Синдром карпального каналу являє собою стиснення серединного нерва під час його проходження через зап'ястний канал. Це проявляється тривалим болем та онімінням пальців рук. Як правило, пацієнт прокидається вночі від відчуття печіння або ниючого болю, а також від відчуття оніміння та поколювання; він розминає або струшує руку, щоб полегшити стан і відновити чутливість. На пізніших стадіях відзначається атрофія підвищення великого пальця (тенора) та його слабкість із порушенням функції протиставлення та відведення.

Діагностика ґрунтується на клінічних проявах і підтверджується результатами електрофізіологічних досліджень (зокрема електронейроміографії).

Методи лікування синдрому карпального каналу: носіння ортеза на променезап'ястковий суглоб, застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ), медикаментозні ін'єкції та медикаментозні блокади кортикостероїдів у зап'ястний канал. Призначається фізіотерапевтичне лікування: магнітотерапія, текар-терапія у поєднанні з ударно-хвильовою терапією. Курс лікування триває від 7 до 14 днів.